«Від голоду наша заздрість була тупа і безсила, як кожне з наших почуттів. У нас не було сили на почуття, на те, щоб шукати роботу легше, щоб ходити, питати, просити… Ми заздрили лише знайомим, тим, разом з якими ми з'явилися в цей світ, тим, кому вдалося потрапити на роботу в контору, лікарню, у стайню – там не було багатогодинної важкої фізичної праці, прославленої на фронтонах усіх воріт як справа доблесті та геройства…»