Хлопчик увійшов до кімнати, увімкнув світло та осліп. Осліп від темряви, що влупила по ньому. Теплий, темний. Рваний на шматки спогадів, розповіді бабусі та неприємні фантазії. Як у тому сні. Кожен мав той сон. Сон, де все порвано на дрібне і розкидане по свідомості, де немає початку, не видно кінця, після ти нічого не можеш згадати, а потім лягаєш спати наступного разу обережно, п'ять разів встаєш і довго думаєш, перш ніж заплющити очі. Хлопчик кинувся у темряву, як у такий сон. Це мені сниться, подумав він. Нічого страшного не станеться не станеться не станеться. Не станеться. Не зі мною…