Про таких, як автор цієї книги, кажуть: «Народився у сорочці». Вирушивши на фронт добровольцем, Олександр Уразов служив у 8-й Гвардійській повітряно-десантній дивізії, а під трибунал і штрафну роту потрапив «за втрату секретних документів». «Змив вину кров'ю» при форсуванні Дніпра, знешкодивши ворожого кулеметника і поранений. Після зняття судимості залишився в тій же роті, але вже не в «змінному», а в «постійному складі». Подано до ордена Червоної Зірки за розвідку боєм, без втрат виконавши небезпечне завдання. Один із небагатьох вижив у найжорстокіших боях на Дністрі, де полегла вся його штрафна рота, а орден Слави отримав за штурм Відня. Бачив війну в усіх її обличчях — не тільки парадний бік, а й кривавий виворот: і перемоги, і подвиги, і самопожертву, і мародерство, і крадіжка тиловиків, і недбалість командування, загублені долі, скалічені душі, на все життя зненавидів приказку « ВІЙНА ВСЕ СПИШЕ» і гранично відверто розповівши про побачене і пережите у своїй книзі.