«…Залишається кілька кроків до бажаного виходу – дубових дверей з головою лева, – як у коридорі з'являється нижчий. Я швидко ковзаю по ньому поглядом. У кишенях – коштовності, на тілі – кофта з позолотою та янтарні намисто. На кожному пальці видніється по перстню, на зап'ястях сяють браслети… Але найбільше мене лякають його очі – кишені він наповнив, але душа, як і раніше, жадала помсти. Нижчий виставляє «троянду» вперед. Гострі краї розбитої пляшки «Крістал Брут» грізно дивляться на панів. Молода господиня з дитиною відступають. — Послухай, ти вже накрав, навіщо ще вбивати?.. Наступної миті я відчуваю сильний поштовх у спину. Я кричу, впавши в обійми грабіжнику. «Роза» впивається в мій живіт, ніби вростає в нього…»