Якщо є початок, то буде й кінець. І ця історія починається з кінця. Адже колись всесвіт, що кишить різноманітними явищами і життям, почав втрачати свої останні іскри, які підтримували в ньому життя. Безліч світів, будучи вже давно мертвими, почали розпадатися на частини, стаючи лише тьмяними спогадами про самих себе. Здається, що тут, крім всепоглинаючої порожнечі, немає нічого. Але це не так. Я пережила навіть Богів, тож на мої численні запитання вже нема кому відповісти. І найголовніше питання: "Як все так вийшло?" – я не знаю на нього відповіді. Хотіла б я побачити справжній живий світ і подібних до мене людей. Якось я прочитала подекуди, що кінець може бути початком чогось нового. І я вірю в це. А чи вірите ви? Хм, не думаю, що плюшевий Містер Кролик мені відповість. Але раптом ви все-таки чуєте. Сидіть навпроти, дивіться на мене, але просто не в змозі відповісти. У це я також вірю. Адже віра – це найважливіше. Тож ходімо, Містере Кролике, назустріч незвіданому.