Тридцять шість років... Мені вже тридцять шість. Час іде так повільно. Деколи мені здається, що минуло близько шістдесяти років. Я почуваюся старою. Чому ж той час, той день я пам'ятаю, начебто не минуло й тижня? Гра часу. Страшна гра ... А, власне кажучи, що в мене є? Робота мрії. Так, я стала тим, ким хотіла. Я дизайнер у престижній фірмі. У мене є все: квартира, машина та кредит на найближчі двадцять років. Але немає тільки одного – кохання. Точніше, вона була, вона є і ніколи не помре. Померла тільки тілесна оболонка того, кого я так любила... Але одного дня йому настав час повернутися. Це гра смерті на моїх почуттях чи він справді повернувся?