Дія, яка розгортається в романі Івана Аврамова «Помилка Перікла», переносить читача в сиву античність — V століття до нашої ери, Стародавні Афіни, останні три роки життя та діяльності Перікла-Олімпійця. При ньому давньогрецька демократія досягла небувалого розквіту, проте поступово пішла на спад. І як не парадоксально, перший цвях у труну афінського народоправства вбив саме її головний дбайливець і вождь Перікл. Чому? Яку помилку, і навіть не одну, а кілька, він зробив, як перший стратег Афін — «Еллади Еллад», як їх тоді називали, згустку «атичної солі», міста, куди прагнули найрозумніші та найталановитіші з талановитих? Прагнули тому, що знали, що цей поліс являє собою твердиню свободи, демократії та загальної рівності всіх громадян перед законом. Тут художники, скульптори, поети, філософи, вчені оточені турботою і увагою, тут цінують красу, гармонію і творчість, на відміну від ідейного ворога Афін Спарти з її солдафонськими звичаями, з її громадянами, які часто-густо хоробри, але грубі воїни. Лакедемоняни звикли тримати в руках не хліборобський серп або різець скульптора, а лише меч і спис. Серед дійових осіб роману — філософи Анаксагор і Сократ, творці Парфенона скульптор Фідій і архітектори Іктін, Калікрат, блискучі драматурги Софокл і Евріпід, молодий честолюбний Алківіад, спартанський цар Архідам… читач відзначить, що проблеми, на яких зосередив свою увагу автор, не втратили свого значення і в наші дні, багато з того, що зароджувалося в ту далеку, віддалену від нас тисячоліттями, епоху, присутня і в нашому повсякденному бутті, потребуючи подальшого розвитку та вдосконаленні…