Він всього і завжди добивався сам: єхидних шепітків за спиною, ненависті цілих народів і навіть рабського нашийника, що визначав кожен крок. Павутина долі спліталася все сильніше, поки не змусила переступити межу, після якої переродження стало здаватися єдиним вірним рішенням. Роки підготовки, ідеально вивірений план і чаклунство, на яке впадали у відчай лише божевільні. Новий початок — старі правила гри. Адже так хотілося спокою.