Котиться, котиться яблучко по блюдечку срібному, дається взнаки казочка нова, ніким досі не чутна. Повертається він. То на один бік повернеться, то на другий. То очі розплющить, то на місяць круглу повну помилується і зірки порахує, то замружиться і візьметься представляти Василіс та Олен, через паркан перестрибують. Скільки їх було ... і не згадаєш уже. Примітки автора: Авторська казка і трохи слов'янського фентезі. :)