«Студент п'ятого курсу філфака йшов непарною стороною вулиці. Раз у раз сповільнюючи кроки, поглядаючи повз засніжені тополі, поверх кучугур, через укатану дорогу на фасади. І ось, нарешті, крізь повільно падаючий сніг він розрізнив дві чорні цифри на білому квадраті на строкатій стіні, ніби підранки на замерзлому озері. , розстебнув верхні гудзики важкого пальта і дістав із гарячої глибини піджака записку з адресою – шарф слідом виліз назовні, здувся…»