Здається, що Гоголь посміявся з читачів, запропонувавши їм не ті мертві душі, на які вони чекали. Але що, як він не міг розповісти все, як було? Що, якщо йому заборонили говорити про чаклунів, що підкоряють собі покійників, про державних діячів, що впливають на розум живих, і про те, що повір'я не брешуть: є світло Боже і темрява диявола, ангели та праведники, які оберігають через молитву, і чорти, чаклуни, відьми та грішники, що збивають людину зі шляху? Тут, у Бессарабії, пожвавлюють покійників, і ніхто не може цьому протистояти. Але молодий Микола Гоголь, який щойно видав свою першу повість «Вечори на хуторі біля Диканьки» і готує до друку її продовження «Ніч перед Різдвом», його Братство в особі Пушкіна, Жуковського, молодого Лермонтова та Плетньова та таємний радник графа Бенкендорфа, головний Третього відділення імператорської канцелярії Гуро, незважаючи на їхню ворожнечу, спільно борються з силами пітьми, щоб уберегти Батьківщину.