Затишшя перед бурею... Я жила в тихій безмовності, відчуваючи шелест вітру, який попереджав мене, просив піти з його шляху. Але я не стала. У мене не було жодних шансів.

Через погодних і дорожніх пригод загнала мене в пастку посеред хуртовини з зовсім незнайомою людиною. На задньому сидінні пікапа. На дуже дивні сорок вісім годин. У нього було довге волосся, татуювання та непоганий рельєф м'язів.

Незнайомець з шалено сексуальним голосом і порочною посмішкою, яка перетворила мої нутрощі на желе. Незнайомець, який тримав мене у своїх обіймах, заспокоював мене і розпалив у мені вогонь, який я не можу загасити. Шторм живе відповідно до свого імені. Гарно. Небезпечно. Привабливо. Шумно. Брудно. Він суміш пристрасті та спокою. Він звик отримувати те, чого хоче.

А тепер він хоче мене.

Деякі переслідують шторм заради приголомшливих гострих відчуттів. Але що може статися, якщо шторм переслідуватиме вас, а не ви його?