Фріда. Він мене забрав за борги батька, як антикварну брошку. Я потрапила до Пекла, де біль, гнів і дуже багато несправедливості. Де ланцюгові пси капають на мене слиною, а їхній господар так мною одержимий, що обіцяє втопити у стражданнях. І втеча звідти — моя найголовніша перемога, навіть якщо вб'ють. Лео. Я знайшов її на своїй галявині. Напівголу, подерту, побиту та залежну. Вона бігла з Пекла, за яким я спостерігав, будучи підлітком і про який багато років намагався забути. І тепер — я єдиний, хто в неї є. Леон: Я знайду її, спочатку заберу в нього, а потім уб'ю їх усіх.