Молитва Ісусова має основне значення в аскетичній практиці збереження розуму і серця, спочатку від гріховних помислів і відчуттів, а в міру успіху — від розпорошення помислів, і призводить до стояння розуму (єднання розуму в самому собі в розумному предстоянні Богу) на ступені споглядання, що є зустріччю з Богом та плодом моління. Переважно за нею закріплено назву розумного діяння. Молитва Ісусова також називається розумно-серцевим діянням (оскільки вимагає об'єднання розуму і серця в покликанні імені Ісуса Христа), робленням серця, розумною молитвою, таємною молитвою, священною молитвою, сердечною молитвою, затвором розуму та серця, тверезістю, збереженням розуму.