Версія загибелі шхуни «Свята Анна», пропонована Д. Алексєєвим та П. Новокшоновим, дуже цікава та переконлива. Аналіз законів дрейфу льодів, що виносяться з Льодовитого океану через Гренландське море до Атлантики, підтверджує можливість виходу шхуни на чисту воду. Не маючи радіостанції, Брусилов не знав, що йде війна, і, як припускають автори, вийшовши з крижаного полону, взяв курс у Північне море, де шхуна і була торпедована одним із підводних човнів німецького флоту, що топили не лише торгові судна, а й кораблі. Червоного Хреста. Однак у цій версії є одна слабка ланка. До кінця свого багаторічного дрейфу «Свята Анна» не мала ні достатнього запасу продовольства, ні палива, і, звичайно, найтверезішим і реальним рішенням командира судна був би захід у найближчий порт для поповнення всім необхідним і ремонту пошарпаного корабля, бо попереду лежав шлях по бурхливим осіннім морям. Найближчими були Ян Майєн та Ісландія. Але сюди «Свята Ганна» не заходила. Це заперечення не заперечує логічності нової версії, і сподіватимемося, що архівні дослідження підтвердять сміливе припущення її авторів.