Останні чотири роки мого життя перетворилися на нескінченний вир думок, замішання і втоми.Я була не в силах дивитися на себе: дівчину, в якій залишилося так мало надії. Таку невибачно слабку.Обривки спогадів - це усе, що у мене залишилося.Люди завжди поводилися однаково: банальні слова співчуття, а потім - ганебна втеча.Він - єдиний, хто не розпитував про моє дитинство і про те, що сталося.З ним я знову навчилася дихати. Він подарував мені повітря.Але у нього своя власна трагедія. І він ніколи не буде колишнім.А ще він вважає, що у нього не досить сил любити мене.