«У 1811 році, у липні місяці, з гирла Північної Двіни виходив у море невеликий карбас. Треба вам сказати, що в 1811 році в липні місяці, так само, як у нинішньому 1834 році, до якого ми дожили з Божої милості і за запевненням календаря академії, старенька Північна Двіна виливала величезний стовп вод своїх прямо в Північний океан, сперечаючись двічі в день з припливом, який найбезсовіснішим чином вторгався в її заповітні вири і перетворював її солодкі, шляхетні цівки на простонародний розсіл, придатний хіба для тріски…»