У збірці представлені наступні вірші: Хто розлюбляє плоть, холодіє до втілення ... Адже я співаю про ту весну ... Навколо - нічною пустелею - сцена ... Заради рими жвавою не збрешу ... А під навісом кінь пирхає ... І відчинився занавес ...Опівночі рити виходять скарби...Все віддаленіше, все тихіше...ПісняЗа стіною бурмотіння...Ти затишком мене не приважуй...Про одного коня чалою...Мені снилося: я бреду в пітьмах...Стара під старим в'язом...З останнього самотня... …Я думаю: Господи, скільки я років проспала… Прекрасна пора була!.. Закінчується мій день земний… Увірвався в моє безлюддя… Колінами — на жорстке підвіконня… Важко, важко, брате, тривимірною тінню… Ти, молода, довгонога! З таким ... У крові і в римах нестача ... І справді, вгадати хитро ... Гони вірші нічні геть ... Змучений, до смерті замотаний ... Павук заткав мій темний складень ... долинають ... Без застережень, без умов ... Як повітря пряний ... Сьогодні з неба день поспішніше ... Білої ночі Як невгамовний дятел ... Сідаючи троянда Будемо щасливі будь-що ... Як полум'я в блакитному склі лампади ... Чи скажу вам: я вас люблю?.. У душі, як у згаслому кратері ... Немов дні мої первісні ... У землі безплідної не зійти зерну ... Лише про диво благати встигла я ... Дивляться знову очима незрячими ... Цього вечора нам було років по сто ... Знову знак до відплиття нам дано! Вал морський відхлине і прихлине ... Мовчазний і блідий лежить наречений ... Соне (На захід, на схід ...) Видно, тут не всі ми люди - грішники ... На Аріну осінню - в журавлиний літ ... Виставляє місяць ріжки гострі ... На заході сонця Тінь від вітряка ... Газели На каштанах пишних ти вінчальні ... Тихо плачу і співаю ... Блакитними туманами з гір ... На найлютіше сонце ... Сумую, як сумують звірі ... Господи! Я не досить чи жила?.. Не хочу тебе сьогодні ... Ти пам'ятаєш коридорчик вузенький ... Так, я одна. У годину розставання… Немає мені шляху назад!.. Візерунками заволокло моє вікно… Дай руку, і підемо в наш грішний рай! .. Забилися ми в крісло в сутінки ... Він ходить з жінкою в світлому ... Цей вечір був тьмяно-палевий ... І всім-то нам нарізно йти ... Вона безтурботна ще, вона молода ... І голос окликнув тебе серед ночі ... Від смерті поспішати нікуди ... І відшумить той шум…Я не люблю церков, де зодчий…Безвіттям подвоєний жар…Який шалений покійник!..Акростих Пахне по саду трояндою чайною… Як музику, люблю твою смуток ... Город Ось будинок її. Соромиться закоханий...Сльози лила — та не виплакати...Всі відмички обламали злодії...Не на зберігання до пори...І так само хизувалися вони...