… А за Північними арміями прийшла ще одна армія людей. Вони приходили сотнями, але кожен мандрував сам. Вони приїжджали пішки, на мулах, верхи, на скрипучих возах або їхали в красивих бричках. Вони були всіх форм і розмірів і походили з багатьох національностей. Вони носили темні костюми, зазвичай вкриті сірим дорожнім пилом, і темні капелюхи з широкими полями, щоб захистити свої білі обличчя від гарячого, незнайомого сонця. І на їхній спині, чи через сідло, чи на верхівці воза був неминучий вицвілий різнокольоровий мішок із потертих і пошарпаних залишків килима, куди вони запихали все своє мирське майно. Саме від цих мішків вони і отримали свою назву. The Carpetbaggers. … І вони крокували курними дорогами та вулицями виснаженого Південного краю, жадібно стиснувши роти, дивлячись усюди, шукаючи, обчислюючи, оцінюючи цінності, які залишилися позаду в Голокості війни. … Проте не всі вони були поганими, як і не всі люди погані. Деякі з них навіть навчилися любити землю, яку прийшли грабувати, і залишилися, і стали шанованими громадянами.