«Все, що не робиться, все — на краще» — я ніколи не вірив цьому постулату. А тоді тим паче. Здавалося, весь світ був проти мене: мене звинуватили в тому, що я не робив, хотіли відправити на той світ, але потім зглянулися і послали помирати на чужу агресивну планету, де, побачивши мене, смерть радісно розгорнула свої обійми. Але безглузда випадковість дозволила вислизнути з її холодних, мертвих лап. І я виявився віч-на-віч з невідомістю і ненависною нас — мідгарців — середовищем. Спочатку мені було страшно, потім цікаво, і, насамкінець, я соромився того, що належу до вищої цивілізованої раси.