В основі цієї розповіді лежать реальні події. Під час застілля один напідпитку «друг» з надуманого приводу побив людину. Почавши, втомився і викликав на допомогу «друга». Той продовжив розправу господаря. Потім обоє пішли з квартири, залишивши потерпілого практично непритомним, і чоловік помер у лікарні. Слідчі не поспішали як порушувати справу, так і розслідувати її, і тривало це більше року. Керівництво слідства та «государеве око» (прокуратура) не дуже поспішали направити роботу слідчих у потрібне русло. Волокита, тяганина …І ще раз тяганина. І лише рішуче втручання близьких загиблого змусило цих великих «фахівців» від юриспруденції все ж таки хоч щось зробити для відновлення справедливості. А що ж наш суд, найгуманніший суд у світі? У тому й питання, що гуманний у цій справі він виявився лише для фактичних убивць. Потерпілі нічого не змогли вдіяти навіть за допомогою висококласного адвоката. «Плеттю обуха не переб'єш».