«Ми воювали не з чеченцями чи афганцями. Ми воювали з усім устроєм цього життя. Ми билися проти кривди за добро і справедливість. Кожен випущений у нас снаряд був випущений у молодість цього світу, у віру в чесноту, любов і надію. Бажання змінити це життя. Кожен снаряд потрапляв у наші серця. Він розривав не тільки тіла, а й душі, і під цим вогнем наш світогляд розсипався на порох, і вже не було чим заповнити порожнечу, що утворилася всередині. У нас не залишилося нічого, окрім самих себе. Все, що ми маємо,— тільки наші товариші. Все, що ми знаємо про життя,— це смерть. Все у що ми віримо, — „немає вище за ту любов, ніж покласти живіт свій за друга своя“. Все, що ми любимо, тільки наше минуле, примарний міраж у майбутньому світі. Ми програли цю свою війну і зараз зализуємо у лазаретах рани. Але ми залишилися живими. А це означає, що операція „життя“ триває. Нова колона вже чекає біля воріт КПП. Чи всі готові до цього?»