Данило Хармс і Семюель Бсккет нічого не знали один про одного. Проте їхня творчість зближується не лише зовні — абсурдністю багатьох текстів, а й на більш глибинному рівні метафізичних інтуїцій. Обидва письменники стурбовані проблемою фундаментальної «алогічності» світу, відчувають у ньому присутність темно-несвідомого «буття в собі» і кожен по-своєму шукають порятунку від нього — або домагаючись містичного переживання заново очищеного світу, або протиставляючи безособовому речовинно-біологічному побуту смертельного небуття. Монографія Д. В. Токарьова, що досліджує філософські основи «абсурдної» творчості Хармса та Беккета, адресована літературознавцям, філософам, історикам сучасної культури.