— Я тобі зовсім не подобаюсь, Маре? Він важко зітхає і відходить до вікна. Кладе руки в кишені штанів. Нічого не відповідає. Мені стає холодно та паршиво. Підтягую лямку, що спала, топа назад на плече.— Марат... Поговори зі мною...— Що ти хочеш, Оль? Ти молодша сестра мого найкращого друга. Ти й мені як сестра. Не більше та не менше. Я влаштував тебе на роботу лише тому, що твій брат мене дуже попросив. Продовжиш поводитися ось так — я викину тебе, не моргнувши оком. Ясно?