Неандертальці, які мали міцну статуру, великий мозок, використовували складні знаряддя полювання, були найближчими родичами сучасної людини. Близько 200 000 років тому, коли людина тільки-но почала мігрувати зі своєї еволюційної батьківщини в Африці, неандертальці — нащадки набагато давнішого відгалуження роду Homo давно розселилися в Європі. Але коли сучасна людина близько 45 000 років тому поширилася в Європі, неандертальці раптом зникли. З тих пір як у 1856 р. були виявлені перші кістки неандертальців, вчені б'ються над питанням, чому сучасна людина вижила, а її еволюційний кузен – ні. ту саму територію сучасною людиною. Спираючись на інвазивну біологію, яка каже, що, чим вид ближче до інвазивних хижаків, з тим більшою конкуренцією він зіткнеться, Пет Шипман відстежує руйнівний вплив зростаючої популяції людини сучасного типу: скорочення ареалу неандертальця, поділ у нього популяції. Але не тільки сучасні люди конкурували з неандертальцями. Шипман розповідає про приголомшливе партнерство людини з першими одомашненими вовками-собаками, поява яких збіглася з початком зникнення неандертальців. Автор висунула гіпотезу, що союз двох хижаків – людини та вовка – дозволив успішно полювати на великих ссавців льодовикового періоду, що дало вирішальну перевагу над неандертальцями, коли зміна клімату сильно ускладнила життя обох груп роду Homo.