Проживши з Остіном двадцять років, Моллі раптом зрозуміла, що більше не може вести це безлике, не забарвлене будь-якими почуттями життя. Вона втекла від чоловіка, а насамперед від самої себе – тієї холодної жінки, на яку перетворилася з роками. Але тільки-но вона відчула смак нового життя, як несподівана трагедія змусила її повернутися додому. Колись сильний, а тепер безпорадний, як дитина, Остін занадто гордий, щоб зізнатися, як гостро потребує її, і не тільки її турбот, а й любові.