Одного зимового вечора я прокинувся на власному похороні і перелякав родичів, які відправили мене до могили. Ці жадібні до влади аристократи ще не знають, хто повернувся з того світу. Не знають, але дуже скоро дізнаються, бо їхній зраді немає прощення. Імператори, королі, князі та інші низькосортні бояри навіть не здогадуються, якою силою я маю. Ніхто не зможе опиратися волі того, хто використовує час як зброю. Всі вони — лише безпорадні немовлята, які стоять у мене на шляху. А що може бути простіше, ніж відібрати цукерку у дитини? Примітки автора:Проди ЩОДЕННО о 00–30 за МСК Текст вичитаний силами одноокого автора, який закінчив два класи церковно-парафіяльної школи. Майстер з обкладинок