Як у пісеньці співається: «Лялька Маша, лялька Даша, просто діти стали старшими». І стала старшою за «ляльку Дашу» – першу красуню школи, обожнювану і розпещену доньку заможних батьків. «Просто роки дитячі минули». Зате прийшло – несподіване, непрохане – перше кохання. Але кохання, на жаль, нерозділене. І тоді Даша вирішує боротися за серце свого обранця «до переможного кінця». Боротися, не обираючи коштів. Тому що в коханні та на війні, як кажуть, дозволено все. Але – чи дозволено? Або – так тільки кажуть?..