«Шумно бенкетували знамениті гості за розкішним столом Василя Леонтійовича Кочубея. У день ангела милої дружини своєї, Любові, він пригощав гетьмана Мазепу, всю знать військову та люб'язного князя Обідовського: золотий мед та дороге угорське кипіли у важких кубках, діви та дружини скромно шепотіли між собою; а сміливі, войовничі вихованці Дніпра згадували свої перемоги, бажали нових і, тиснучи один одному руки, пили за славу, дружбу та гостинну Любов! Обличчя всіх оживали усмішкою; як безхмарне небо, були їхні душі – і яскраве сонце весело дивилося у вікна чистої світлиці на званий бенкет багатого хлібосолу…»