Принцу Адебгії пророкували неминучу загибель у день зустрічі з простолюдином, якому цього дня виповниться сімнадцять. На щастя, у палаці зіткнутися з голодранцем проблематично, запрошень на чужі іменини не надходило, тому причин для занепокоєння немає. Вуличного шевця на ім'я Руам про небезпеки не попереджали – ранг не той. А сам він, тікаючи від стражників, не впізнав у парку за кованою огорожею королівський сад, напханий смертоносними заклинаннями для непроханих гостей. Так хлопчина і виявився там, де простої людини порятунку немає. Чому охоронні чари не вбили Руама? Яка сила при зустрічі принца та жебрака беззвучно розверзла землю під ногами? І чому простого ремісника, замість повісити за нахабне вторгнення, зробили в охоронці його високості? Пояснень у сімнадцятирічного юнака немає. Поки що ні.