Австрійська письменниця Віра Ферра-Мікура (1923–1997) дотримувалася традиційних поглядів на дитячу літературу. «Діти люблять історії, які добре закінчуються. Іноді відбуваються сумні чи небезпечні події, але у результаті все має бути дозволене та врівноважене втіхою та надією. Навіть дорослій, сильній людині необхідні ілюзії…» — вважала вона. «Дванадцять чоловік — не дюжина» — повість про цінність (вірніше, безцінність) людської близькості, духовної та фізичної спорідненості. З її сторінок до читача звернуто завжди актуальний заклик: «Будь собою — і думай про інших».