Марині шістнадцять років – найцікавіший і найважчий вік, коли душа живе очікуванням кохання. Марина багато віддала б за вільне життя, от тільки мама і бабусі, щиро бажаючи їй добра, роблять усе, щоб вона й кроку ступити не могла, опікуються і душать турботою. Марина вирішує тікати, але не кудись, а до спеціальної школи-пансіону. Опинившись там, вона розуміє, що зробила жахливу помилку, але виправити щось складно. Хіба що знайомство з Гаєм Вайні може допомогти Марині. Поки молодих людей пов'язує дружба, але, як знати, можливо, вона переросте на більш серйозне почуття. У будь-якому випадку Марині треба вчитися будувати стосунки, а головне – їй доведеться зрозуміти, що для щастя не обов'язково підлаштовуватися під інших – достатньо бути собою.