Вікна на заїжджому подвір'ї поблизу Флангера були відкриті навстіж і випромінювали тьмяне світло. Усередині стояв чад, у задушливій жовтій імлі йшли веселощі — якийсь мандрівник пригощав вечерею і вином усіх без розбору — проїжджих городян, купців, бродячих ремісників і злиденних ченців. Усі давно були п'яні, кричали хто на що спроможний, хтось намагався танцювати, хтось, по-братськи обіймаючи сусіда, розповідав про скорботне життя своє. Винуватець несподіваного свята — тендітний, усміхнений юнак у новому, дуже добротному дорожньому вбранні — сидів біля вікна, погладжував полум'я свічки, попускаючи його між пальцями, і з цікавістю стежив за тим, що відбувається…