Леонід Андрєєв був володарем дум публіки початку минулого століття, що читає. У оцінках його творчості читачі були набагато одностайніші, ніж побратими Л. Андрєєва по перу. Автора «Юди Іскаріота», «Оповідання про семи повішених», «Щоденника Сатани» та «Червоного сміху» цікавила більше «людина-сатана», ніж «людина-янгол».