«…Час ніби сповільнив свою течію. Все подальше відбувалося, як у повільному кіно. З гучною бавовною спрацював стартовий заряд. Ракету з шумом виплюнуло з труби у напрямку до бочки, що горіла. "Щелк" - розкрилися керма та стабілізатори. З шипінням увімкнувся маршовий двигун і ракета, залишаючи за собою білий хвіст диму і обертаючись, як дзиґа навколо своєї осі, попрямувала до мети. Тулєєв і Дем'ян, як заворожені, розкривши роти, стежили за польотом розумної ракети, за якою, як за кометою, тягнувся білий димний хвіст. Раптом ракета різко відхилилася вліво. У Тулєєва по спині пішло холодне озноб. Там, зліва, на тлі блакитного неба виднілася розпечена залізна труба кочегарки. У полярну зиму кочегарка тут, у військовій частині, єдине джерело тепла, а отже й життя. Без тепла у Заполяр'ї – смерть. Білий слід ракети повільно креслив траєкторію до кочегарної труби…»