Душа — вічний мандрівник у цьому світі. Звідки вона йде крізь нескінченну низку втілень і куди? Хоча вона шукає великого кохання та щастя, вона створює лише нову карму і заплутується в ній як шовкопряд у власному коконі. Іноді, безпорадна і шукаюча співчуття і милості, вона волає до Бога, але через погану карму і слабкий розум уже не пам'ятає Його і не може належним чином звернутися до Нього. Тому що занадто довго не бачила свого Бога, як дитина, яка народилася на чужині і не пам'ятає свого батька. І лише її дрімаюча любов у серці нагадує їй про те, що вона має продовжувати свої пошуки щастя.