- Це ж мої діти, коте? Не бреши? - Це діти мої та мого чоловіка, дайте мені спокій Микиті Андрійовичу! - У спокої? Це жарт? Тобі час забути це слово, кошеня. Дивлюся на дівчаток-близнят і розумію, що про спокій, швидше за все забуду я. До того моменту поки що не отримаю офіційний статус їхнього батька. А їхня мати… її я в спокої точно не залишу. П'ять років тому я любив цю жінку, вона зрадила мене, розтоптавши почуття. Чи готовий я пробачити зраду? Чи готова вона дізнатися, що зраджують її?