У біології і, особливо, в її ключовій частині - генетиці - настав час переоцінки цінностей. Ймовірно, вона матиме вибуховий характер. настільки нелюбиме для багатьох у часи лисенківщини слова та поняття “ген” та “триплетний генетичний код”, нарешті, повсюдно прийняті, і начебто тут все ясно. але парадокс, ця видимість ясності стала інтелектуальним гальмом. проте, лавина нових експериментальних фактів не вкладається у визнані і, вчора ще, революційні ідеї. Ці нові факти дивовижні, хвилюють уяву, ваблять уперед. Взяти хоча б проблему “егоїстичної” ДНК, або дивну неекономічність синтезу преінформаційних РНК, або начебто непотрібну інтрон-екзонну розбивку генів. А візьміть проблему контекстних далеких орієнтацій під час вибору амінокислот у процесі синтезу білків чи феномен лазерних і солітонних випромінювань ДНК. І це лише мала частина “аномальних” явищ у біології. Особливо цікава ситуація зі знаменитою Вобл-гіпотезою Ф.Крика, що ховає за звучною ідеєю начебто випадкового "хитання" (замін) третього нуклеотиду в кодоні головну теоретичну труднощі парадигми триплетного коду -його омонімічність. Кодуючі однакові дуплети-омоніми повинні точно означати (кодувати) ту чи іншу амінокислоти, що відрізняються, і рибосома робить цей точний однозначний вибір амнокислоти. Але яким чином? Генетика і молекулярна біологія нині неможливо відповісти це питання, вони застигли у фазі нерозуміння правил орфографії написання білкових “текстів” з амінокислотних “літер”. Іншими словами, проблему генетичного коду настав час переглядати. Та й чому він генетичний? Він білковий. Що стосується генетичного коду, як програми побудови всієї біосистеми, то він суттєво інший-гетеромультиплетний, багатовимірний, плюралістичний і, нарешті, образно-хвильовий.