Ларіса вже визначила для себе мету. Запрошення на роботу траплялися чи не на кожному розі, але були потрібні переважно маляри, слюсарі, двірники. Дівчина з ранку до ночі оминала московські установи, але – на жаль! Навіть там, де виявлялася вакансія секретаря або хоча б помічника діловода, у відділах кадрів скептично підтискали губи: спеціальної освіти немає, досвіду немає, московської прописки немає - вибачте, ви нам не підходите. пошуки. За три тижні вже й сліз не залишилося, одна впертість. Адже атестат у неї майже «золотий», мусить колись повезти! Повернувшись «додому», вона з насолодою скидала туфлі, довго тримала гуділі ноги в теплій воді і провалювалася в сон, як у темну прірву. Неля мало не щовечора приводила якихось «корисних» гостей, кокетувала, сміялася, зачаровувала, але Лариса, яка втомилася на смерть, навіть не чула веселощів у сусідній кімнаті. Лише години за три вона прокидалася від нестерпного голоду і брела на кухню.