У Чорнобилі ранок, але не співають птахи, лише зрідка кричать ворони; не бігають кішки та собаки, тільки гарчать мутанти. І майже не світить сонце – воно закрите вічними хмарами. Та й міста з його околицями давно вже немає, всю площу заполонило пекло, що зветься Зоною Відчуження. І ось самотній сталкер відстрілюється від зграї сліпих псів. Автомат гуркотить, випльовуючи гільзи, і раптом замовкає. Сталкер судомно смикає затвор і розуміє, що скінчилися патрони. А мутанти все ближче, хрипке гарчання все голосніше, перезарядити зброю вони не дадуть. Страх накочує холодною хвилею, і сталкер прокидається ... - Тьху ти! І немає кінця цим проклятим снам