Двотисячне військо підполковника Балакіна оточило загін чеченського бойовика Шаміля Караєва. Шаміль зі своїм загоном причаївся в центрі оточеного селища і ніяк не реагував на пропозицію федералів здатися. Після потужного артилерійського обстрілу, коли все селище вже лежало в руїнах, брати польового командира взявся сам Балакін. З групою піхотинців, під прикриттям броні, офіцер наблизився до будинку, де й досі огризався вогнем Шаміль. Щоб ненароком не нарватися на кулеметну чергу, Балакін узяв із собою як живий щит дивного молодика, який здався федералам перед самим артилерійським обстрілом…