Безкіне самотність — перспектива воістину жахлива. Волею обставин молода дочка одного з операторів проекту залишається зовсім одна на терраформованій планеті. З орбіти, направивши антени в чорну порожнечу, шле крик про допомогу аварійний буй, але сигнал лиха досягне вдома не раніше ніж через три століття. Навколо дивовижний, сповнений яскравих барв, квітучий і запашний світ, тільки марно, якщо до кінця днів, поряд з тобою будуть, лише безмозкі кібери, та нескінченно холодний, штучний інтелект корабля. І тоді залишається одне — сподіватися та чекати. Вірити, сподіватися та чекати. Адже вона знає, де б ти не був, у якій точці величезного всесвіту ти не опинився, Він завжди почує.