Їх шлюб для багатьох був подібний до кісток у горлі, і врешті-решт їм довелося розлучитися. Вони провели в розлуці рік, а коли зустрілися знову, зрозуміли: нехай між ними траплялися сутички, і нерідко, нехай між ними існували нерозв'язні проблеми, ніщо не може погасити їхнє кохання. Це почуття завжди було з ними, без нього життя кожного з них так само немислиме, як без кисню. Коли очі дивилися в очі, то все наносне злітало, як лушпиння, залишалася тільки правда. А правда полягала в тому, що вона кохає його, а він кохає її. І ніхто, ніщо не може стати між ними.