– Чим тебе пригостити, мала? – між нами, звідки не візьмись, виріс той самий зухвальець, якого я вже зустрічала вранці. – Гей, чуваку, я тобі тут не заважаю? – почувся з-за спини мажору голос мого хлопця. – Звали, – кинув йому через плече мій нав'язливий залицяльник. - То що, що п'єш? Чи цей жмот тобі крім соку нічого не взяв? - Це вже мені. Червонею від коріння волосся, здається, до п'ят. Дуже незручно перед Максом. Ми ж ніби зустрічаємося ще ... - Е! - Макс кладе руку на плече мажора, а той закочує очі і піднімає вказівний палець вгору, мовляв, хвилиночку. А потім розвертається і б'є мого хлопця прямо в обличчя. — То чим пригостити? – знову повертається до мене і голос його стає наполегливішим.