Майже двадцять років минуло з останньої війни, в якій схлюпнулися між собою держави Оветти. Схльоснулися і якщо не розбилися вщент, то пішли тріщинами і розвалилися на шматки. Проте зло, що угнездилось у давній землі, не сталося. Воно причаїлося до часу, вирощуючи саме себе. Вп'ялося в ґрунт, як корінь обламаного бур'яну. Розчинилося, як гірка сіль. Налилося отрутою, як заборонений плід. І ось настав час плодоносити. Складальник урожаю вхопився за кривий стовбур, закликав далеких гостей і пустив привабливий слух для ближніх. Незабаром вони зустрінуться один з одним — колишній майже бог і тисячолітній чаклун, великий тан розвіяного степового воїнства і мати його дитини, спадкоємець загиблого царства і таємничий мисливець, воїн і нащадок демона, лісовий коротун і добряк-велетень, що прокидається демон і дівчисько-ураган. Вони вже близько. Вони рухаються назустріч один одному і збираються не на дружню гулянку.