Чи думав хтось, гадав, що Кощій на старості років за колишні витівки візьметься? А дарма не гадали! А все тому, що внучку бабці та дідусі, тих самих, що колобка зліпили, спер без сорому совісті. І не подумав, окаянний, як старим тяжко без неї буде! Але даремно зв'язався кістяний мішок із нашим братом! Вирушив колобок на виручку, світ подивитися, та себе показати. Зустрічав він на своєму шляху різних мандрівників... Та ось тільки не з кожним шлях-доріжка в загальний клубок згорнулася, не кожному пощастило рука об руку, пліч-о-пліч з рум'янобоким до кінця дійти і не здатися. А чи врятує внучку, чи ні з чим залишиться, ви вже вирішуйте самі. Незабаром казка дається взнаки, та не скоро справа робиться…