«… Коли вийшли на вулицю, починало світати: синева прозорого шлейфу ночі, що виповзає, витончений білястий льодяник місяця над засніженими дахами, сонні віконця з ватою і блискучою мішурою між рам. Добре тим, кого зла відьма цієї ранньої години не жене з дому з дорученням «принеси те, не знаю що». Ялинку, ага. Зрозуміло, що їй потрібно щось зовсім інше…»