Чи можна звикнути до того, що тебе не сприймають як самостійну особистість? Ніхто не питає твою думку, а навіщо, якщо ти її в принципі не повинна мати? Протягом усього життя я виховувалась як лялька, яка слідує чіткому алгоритму дій у тій чи іншій ситуації, яка не повинна підірвати статус сімейного бізнесу або робити щось по-своєму. Для матері я завжди була не більше, ніж "вкладенням" її капіталу. І ось мати зробила черговий хід, щоб її вкладення нарешті окупилися — видала мене заміж за партнера з бізнесу. Я стала пунктом довгої угоди, яка відкриває великі перспективи для матері. Але вона не врахувала один момент: у ляльки, все ж таки, є мізки і своя особиста думка. Що ж, схоже, зараз настав час їй продемонструвати це.