«Він видав таке: “Ось уявляєте, жив молодий, гарний, багатий, а потім одного дня потрапив в автокатастрофу і зламав собі спину. Все, життя закінчилося!” – “Ну й придурок, – подумала я. – Ось зараз, Михал Іванович, ви повну дурість сказали. Життя не закінчилося, воно просто змінилося. Буває, до речі, декому це дуже прочищає мозок”». Так пише Ірина Ясіна, спираючись на свій досвід життя людини з дуже тяжкою хворобою. Її книга – дивовижне читання. Свідоцтво без повчальності, чесне, мужнє і дуже просте. Вміти радіти і дякувати; менше себе шкодувати; допомагати іншим; завжди дивитися вперед і питати себе «навіщо все так повернулося в моєму житті?»; любити людей, цінувати їх, серйозно ними цікавитись – у разі автора книги «Історія хвороби» це не добрі побажання, а повсякденна практика, свій рецепт повного та щасливого життя у непростих обставинах. І ще на сторінках книги, написаної легко і з гумором, - безліч людей: улюблені батьки і донька, Людмила Улицька і Михайло Ходорковський, різні друзі, письменник Гальєго Гонсалес і президент Буш - (плюс деяка кількість котів),? кожним пов'язана одна чи кілька чудових історій. Жодна акція протесту останнього року не обійшлася без участі Ірини Ясіної, про що вона пише у своїх щоденниках, роз'яснюючи власну позицію. Не чекай, не бійся, не проси, просто зупинись і подивися на себе і на своє життя – у тебе все вже є. Ось про що ця книга.