Новий рік у зимовому лісі... Їли, припорошені снігом, західне сонце у легкій серпанку... Від тутешньої краси дух захоплювало. І раптом... У перші секунди ми навіть не зрозуміли, що перед нами. Величезна стара сосна, з нижньої гілки якої звисав… ангел. Кришталева іграшка в людський зріст, розпростерті крила, опущена вниз голова, довгі білі локони. Ангел повільно погойдувався, і в повітрі ніби лунав ледь чутний дзвін, ніби від дзвіночків. Я заворожено дивилася на підвішену до сосни постать. Кришталева іграшка виявилася дівчиною. Мертвою. Її покривав шар снігу, сліпучо-біле волосся блищало в променях зимового сонця. А обличчя... Напівпрозоре, наче рідкісний фарфор. Я ледве встояла на ногах, бо раптом зрозуміла – у мертвої дівчини моє обличчя…